ЗИМНЕ

Неподалік Володимира-Волинського, на пагорбі, який зветься Свята гора, розташований Зимненський Свято-Успенський Святогірський монастир.

Перша письмова згадка про Зимненський монастир відноситься до кінця ХІ ст. (Нестор Літописець згадував його у своїй «Повісті временних літ»). А заснував монастир київський князь Володимир Великий у 1001 р. Починався він з печер, у яких у домонгольський період існував підземний храм.

У 1495 р., за правління луцького князя Феодора Чарторийського, на місці дерев’яної церкви, зведеної Володимиром, був побудований Успенський собор. У цей же час з’явилися фортечні мури з вежами. Монастир набув оборонного характеру через нерідкі набіги татар.

З 1682 р. монастирем володіли уніати. У 1724 р. Зимно придбав волинський староста Михайло Чацький, який був фанатичним католиком. Він наказав перетворити Успенський храм на костел, переробивши його на двокупольний. Він розорив та пограбував родову усипальницю князів Чарторийських. Чацький зняв коштовну ризу і прикраси з Зимненської ікони. За легендою, глумлячись над образом, він вигукнув: „Що ж, православна святиня чудотворна, так і не змогла ти врятувати свій православний монастир?” В ту ж мить він осліп, а через 3 роки помер. За переказом, у його роду втрачали зір усі чоловіки.

Образ Пресвятої Богородиці зберігається у обителі й донині. Його подарував монастирю Володимир у 1006 р. Цією іконою у 988 р. князя на шлюб із грецькою царівною Анною благословляв константинопольський патріарх Микола II Хрисоверх. Це ікона грецького письма, написана на кипарисовій дошці. Ікона є чудотворною. Образ Божої Матері особливо допомагає людям, які мають хвороби очей.

Червоноград – Зимне – Луцьк