ТАРКАНІВ - ФОРТ

Передісторія будівництва форту починається з моменту третього поділу Польщі у 1795 р., коли місто Дубно з околицями було приєднано до Росії.

Результат франко-прусської війни 1870-1871 рр. вказав на необхідність повного перегляду своєї системи інженерної оборони кордонів. На початку 70-х років XIX ст. інженерний департамент військового міністерства, яким командував талановитий інженер-генерал Е.І. Тотлебен, враховуючи стратегічні завдання країни, представив на розгляд ідею прикордонних малих фортець, з метою прикриття дислокації і розгортання армій, котрі запізнювались із мобілізацією. У доповіді 1871 року він особливо підкреслив важливість створення таких важливих укріплень біля Дубна і Проскурова, де, у випадку війни з Австро-Угорщиною, користуючись залізницею і Варшавсько-Київським шосе, буде важливим розміщувати під прикриттям цих фортець війська у Луцьку, Острозі, Меджибожі.

Тільки у 1873 р. була скликана особлива нарада з оборони кордонів європейської Росії, де було вирішено асигнувати на перебудову фортець 66 млн рублів. Тоді ж у Дубно відрядили О.П. Деппа – помічника начальника інженерів Київського воєнного округу – для здійснення додаткових зйомок і підготовчих робіт з будівництва поблизу міста фортеці.

Форт біля Дубна був, в основному, побудований з 1885 р. по 1890 р. У цей час винайшли фугасні бомби, яким могли протистояти бетон і залізобетон. Очевидно, з цієї причини форт отримав бетонні фортифікаційні стіни, каземати, траверси.

Керівником будівництва був призначений інженер-полковник Борисов, під керівництвом якого з 1885 р. по 1890 р. була виконана вся основна забудова і проведено земляні роботи. У будівництві брав участь інженер-полковник Баумгартен.

Форт-застава являв собою бетонно-земляне укріплення, побудоване з використанням цегли, цементу, чавунно-ливарних деталей, з яких – ферми перекриття і двері, що зачинялися герметично, сходи, лази. У центрі чотирикутного в плані форту знаходилась двоповерхова казарма для господарських, складських і житлових приміщень гарнізону, який складався з артилерійської роти і штату коменданта. По периметру трапецієвидної казарми проходила полігональна за формою військова вулиця, яка відділяла її від казематів, які підтримували насип головного фортечного валу. На ньому знаходилась вогнева позиція, з брустверів для гармат, банкетів для стрільців і тильних траверсів на фортечному валу. Між ними розташовувався валганг – шлях для переміщень гармат. У горжевій (тильній) частині був шлях через головний рів, куди при необхідності висувався із спеціальних казематів металевий міст. Головний рів (сухий) був укріплений ескарповою і контрескарповію стіною. На контрескарповій стіні розміщувались бетонні бойові каземати-корфи на північному, західному і південному кутах. Зовнішній земляний вал був зроблений відлогим, і біля його підошви проходив зовнішній чи, як його звуть військові інженери, передовий рів, укріплений металевими гратами.

Роботи проводились через підрядників і поставників, але в 1889 р. при будівництві створили господарське відділення, яке й проводило подальші будівельні роботи. На озброєнні форту було 40 гармат і 10 кулеметів.

Станом на 1890 рік форт був готовий до виконання своїх функцій. Тоді ж, перебуваючи на військових маневрах на Волині, його відвідав Олександр III із сім’єю.

Біля сіл Страклів і Тараканів планувались польові позиції. У семиверстову еспланаду форту потрапляли також частини сіл Підлужжя, Малі Загорці. Зв'язок форту з місцевістю здійснювався за допомогою висувного мосту, збудованого у 1893 р. У 1889 р. проводились роботи з вирощування дерев і кущів навколо укріплення, з метою маскування вогневих позицій.

Форт мав автономне водопостачання і три водозабірні колодязі, які становили резерв питної води. Телефонний і телеграфний зв’язок здійснювався із залізничною станцією Дубно і містом. Для цього на вокзалі облаштували спеціальний куток, де працював телеграфіст з форту, а на міській пошті з цією метою було відведено окрему кімнату. Всього у форту налічувалося 105 казематів, 35 з них – житлові.

У 1895 р. в чотирьох казематах нижнього поверху була влаштована медична частина на 28 ліжок, операційна і дезінфекційна кімнати, а також лазня, пральня і хлібопекарня. У правому кутовому казематі нижнього поверху встановлено гасовий двигун і динамо-машину – для освітлення тильної частини форту, вентиляційну установку. У 1901 р. побудовано і обладнано гарнізонну фортечну церкву.

До 1905 р. Дубенський, або Тараканівський, форт використовувався як фортеця-склад. У зв’язку з великою концентрацією військ на південно-західному кордоні недалеко від Дубна, царський уряд помилково дотримувався думки, що південно-західний напрямок менш небезпечний, ніж північно-західний і центральний напрямки театру воєнних дій. У 1905 р. комендант форту полковник Козьяков, у загальному заключенні про форт, засвідчував зміни стратегічного становища у цьому районі: біля Луцька і Острога дислокувались цілі дивізії російських військ. Очевидно, виходячи з цього форт був закритий, але не зруйнований, а перетворений у військову в’язницю для Дубенського гарнізону.

У лютому 1905 р. відмічались великі заворушення серед солдатів Дубенського гарнізону, які були невдоволені тривалістю російсько-японської війни, муштрою, поганим забезпеченням і поведінкою найбільш реакційних офіцерів. Тоді ж відбулися заворешення серед солдатів Дубенського форту, незадоволених службою, покаранням і відношенням молодших командирів. Бунтівники висунули свої вимоги і пообіцяли навести гармати на Дубно, якщо ці вимоги не задовольнять. Комендант форту зобов'язався все виконати, а на ранок спеціальні підрозділи заарештували повсталих.

У 1911 р. на форту працювала інспекційна комісія, до складу якої входив Д. Карбишев. Вважається, що три відсічні позиції на першому поверсі безпечних казематів, добудовано за розробленими ним кресленнями.

Під час Першої світової війни, у серпні 1915 р., форт захопили австрійські війська і протримались там до Брусилівського прориву у червні 1916 р. Тоді російські війська вибили австрійців з форту, але сама твердиня булла частково зруйнована.

Особливо жорстокі бої за форт відбувалися влітку 1920 року. Їх вели війська Червоної Армії, зокрема – 45-та Волинська стрілецька дивізія під командуванням Й. Е. Якіра та 11-та кавалерійська дивізія Першої Кінної Армії протии військ польської армії, які засіли у форту. Основні сили поляків відступали на захід, а форт утримували 1000 жовнірів під командуванням майора Віктора Матчинського.

Так продовжувалось з 16 по 20 липня 1920 р. Врешті, під шквальним вогнем артилерії і напором броньовиків, Матчинський відступив. У 1920-1930-х роках форт ще використовувався Військом Польським. Тут замінено окремі залізобетонні деталі укріплень у вцілілих казематах, про що свідчать знайдені місцевими дослідниками-аматорами датовані клейма іноземних виробників на цеглі, дверях, опорах.

Друга світова війна пройшла повз колишню твердиню, яка тоді вже не становила ніякої загрози ні наступаючим німецьким військам, ні захисникам Дубна в 1941 р., ні під час визволення в 1944 р.

У радянські часи тут намагалися облаштувати склади для зберігання консервної продукції, металевих деталей та ін., але після випробувального терміну відмовилися від задуму через недосконал вентиляційну систему форту.

Нині Дубенський форт ще стоїть, хоч пройдені десятиліття позначилися на ньому глибокими тріщинами і небезпечними проваллями.

Червоноград – Тараканів (форт) – Клевань (тунель кохання)