КРЕХІВ

Місце, де, на власний сором, побувала аж у вересні 2004-го - а воно варте того, щоб приїжджати сюди часто. Гарно тут надзвичайно: квітники милують око, фортечні мури та башти нагадують про середньовічні замки, а корпуси келій - про палаци над Луарою. Монахи чемні та малопомітні, ніхто нікого за зовнішній вигляд не репресує. І то є добре!

Добиратись сюди можна маршрутками зі Львова або Жовкви (ходять щопівтори години під самісінький монастир). Але будьте уважні: остання маршрутка відходить від старовинних стін о восьмій вечора! Сподобалось у відвідинах й те, що туристів небагато, всі якісь занірвованні (від слова "нірвана", а не "нерви"), спокійні та меланхолійні. Що тут відбувається під час прощ - не хочу собі навіть уявляти, адже,за народними віруваннями тут зберігається дві "чудотворні" ікони. Не думаю, що у кінці травня, під час прощ, тут настільки ж затишно та тихо, як було у вересні. О, і ще: управляє всією цією красою ігумен о. Тома Кушка. Отже, трошки історії: за чим, власне, сюди їхати. Село Крехів широко відоме своїм старовинним василіянським монастирем. Знаходиться обитель в 16 км. на захід від Жовкви, на гряді Розточчя, в надзвичайно мальовничій околиці. Міцні мури та башти притулились до лісистих пагорбів, багатих на джерела та печери.

В"їздна брама монастиря св. Миколая, до якої веде широка алея старезних дерев, побудована в 1775 р. Відреставрована 1992 року. Геть уся прикрашена мозаїками, на жаль, як на мене, не такими гарними, як навіть деякі сільські автостоянки (це я майже утрую, ага). Брама розміщена при північному пряслі оборонного муру. Мурована вона з каменю і цегли, двоярусна, з арочним проїздом і двома бічними хвіртками, декорована пілястрами. Верхній ярус оформленний фігурним фронтоном. Первісно браму прикрашали фігуративна скульптура та живопис. Новий розпис виконаний у 1990-і рр.

Не оминіть увагою і келії. Їх тут три корпуси різних часів побудови - 1755 (1-й корпус), 1775-1780 (2-й корпус), 1898-1902 (3-й корпус). Всі вони, одначе, були реставровані одночасно: у 1993-97рр. За стилем будівлі відносяться до бароко та історизму. Корпуси келій локалізовані при східному та південному пряслах оборонного муру. 1-й корпус примикає до апсиди Миколаївської церкви, 2-й, як продовження першого, - до південної оборонної вежі, 3-й - до південної ланки мурів. В плані корпуси творять будівлю Т-подібної конфігурації. Споруди цегляні, двоповерхові. Фасади акцетовані ризалітами з фронтонами, вікна - в обрамленнях. Внутрішнє планування коридорне, склепіння циліндричні та хрещаті (на другому поверсі).

У XVII ст. виникло те, що потім стало вежею-дзвіницею (ця оборонна башта була пристосована до релігійних потреб у 1759р.). Капітальну реставрацію споруда пережила у 1908р. Вежа розміщена у північно-східному куті оборонних мурів. Мурована з каменю, восьмикутна в плані, двоярусна, завершена банею з ліхтарем. Нижній ярус з трьома рядами бійниць - первісна споруда, оборонна вежа 1660-х рр. Грані верхнього ярусу оформлені дзеркалами з арочними вікнами. В інтер'єрі - потужні стовпи-опори верхнього ярусу.

Монастирська церква тут була зведена у 1751 році. Поруч з нею - старий комплекс монастиря з XVIII століття. Старим він завдяки старанному догляду не виглядає: все чисто, заквітчано і акуратно. Навіть туалети на території обителі якісь ошатні. Цікавою в архітектурному відношенні є північно-східна вежа комплексу. Побудована вона у ІІ половині 17 століття, виконувала, як і її більш грізна північно-західна сусідка, оборонні функції, та у 1759 році башту було надбудовано у бароковому стилі і пристосовано під дзвіницю монастиря. Повністю вежу відреставровано у 1992 -1995 роках.

По дорозі до Крехова можна на перехресті доріг Крехів - Нова Скварява звернути вліво і через кількасот метрів побачити пам'ятний знак, споруджений на честь перемоги у польсько-турецькій війні. В самому Крехові збереглася дерев'яна церква 1724 року, зведена майстром І. Хом'юком (про це є напис на центральному зрубі) з цікавим іконостасом. Церква відреставрована в 1971-1972 рр. за проектом архітектора І. Р. Могитича. Поруч - дерев'яна дзвіниця, яка зберегла риси оборонної дерев'яної архітектури у вигляді бійниць у зрубі першого ярусу. Обидві пам'ятки - і церква, і дзвіниця - чудові зразки галицької архітектурної школи.

Монастир знаходиться за 2 км на південний схід від села. Засновано його близько 1618 р. на горі з печерою, пізніше перенесено на сьогоднішнє місце. Збереглися гравюри Д. Сенкевича з 1699 і 1705 рр. (остання знайдена нещодавно В. Вуйциком) з докладним зображенням і розміщенням усіх будівель монастиря з чотирма церквами, келіями, кутовими вежами і потужною вежею-дзвіницею. Тут відреставровано Миколаївську церкву 1721-1737 рр. і келії 1755-1902 рр., а також оборонну вежу-дзвіницю. Велика заслуга в цьому ігумена монастиря о. Теодозія-Тараса Янківа.

Тривалий час тут був дитячий інтернат, тепер - Вища духовна василіанська семінарія, вживаються рішучі заходи для відновлення цієї пам"ятки.

Червоноград – Крехів

Червоноград – Крехів - Страдч

Червоноград – Крехів - Заглинне