КАМ'ЯНЕЦЬ ПОДІЛЬСЬКИЙ

Кам’янець- Подільський, одне з найдавніших міст України, належить до визначних явищ європейської культури. Скелястий острів, оперезаний тугою петлею річки Смотрич, що тече у мальовничому глибокому каньйоні, став своєрідним природним п'єдесталом, на якому впродовж понад десяти століть відомі й невідомі майстри творили справжнє кам'яне диво. Кам'я-нець-Подільський і сьогодні чарує неповторною єдністю ландшафту та архітектури.

Кам'янець-Подільський не можна уявити без славнозвісного старого замку - унікальної оборонної споруди XI-XVII століть, побудованої на скелястому мисі біля вузького перешийка, через який вела давня головна дорога до Старого міста. Кам'яні укріплення XI століття, побудовані на основі ще більш раніх, мало чим нагадували сучасну могутню твердиню з11 башт, з'єднаних високими мурами. Залишки давньоруських укріплень знайдені в різних частинах замку: в Денній башті - фрагмент муру з бійницями, а рештки невеличкої, овальної в плані вежі - посеред замкового двору біля Ласької башти.

Перша значна розбудова замку відбулася протягом кінця XIV-середини XV століття, її розпочав краківський воєвода Спитко Мельштинський, котрий володів Кам'янцем чотири роки (1395-1399) і загинув у битві з татарами. В середині XV століття замок було переплановано. Старі башти модернізовано, закладено 10 нових (2 з них не збереглися). Друга реконструкція відбулася в середині XVI століття під керівництвом військового інженера і архітектора Іова Претфеса, який збудував дві башти - Нову західну та Нову Східну (над давнім колодязем, що зберігся донині), а ткож Польну браму з мостом, рештки якого нещодавно були віднайдені реставраторами.

На початку XVII століття, з появою дальнобійної артилерії, військовий спеціаліст Теофіл Шомберг збудував перед західним фасадом замку кам'яно-земляні бастіони укріплення, що дістали назву Нової фортеці.

Однак, незважаючи на модернізацію, 1672 року кам'янецький замок захопили турецькі війська на чолі з султаном Магометом IV. Причина поразки поляків була не в ненадійності укріплень, а в історичних умовах розвитку Речі Посполитої, яка на той час виявилася непідготовленою, щоб протистояти численній турецькій армії.

У XVIII - XIX столітті з півночі та півдня були прибудовані два бастіони, у внутрішньому дворі зведені корпуси казарм. Але незважаючи на численні реконструкції, замок являє собою єдиний архітектурний ансамбль.

З кам'янецьким замком пов'язано багато історичних подій та відомих імен. У 1711 році його відвідав Петро І і дав високу оцінку фортифікаційним спорудам. Легендами оточена знаменита Папська башта, яку також називають Кармалюковою.

У 1815 році у фортеці перебував під час військової служби російський поет К.М. Батюшков, роком пізніше - поет-декабрист В.Ф. Раєвський. У 1831 році під час епідемії холери тут працював військовий лікар, письменник, діалектолог В.І. Даль. Замок змальовували у своїх творах М.П. Старицький, В.П. Бєляєв.

У 1928 році за постановою Ради Народних Комісарів СРСР замок у числі деяких інших споруд Старого міста був оголошений республіканським історико-культурним заповідником.

Перші оборонні укріплення Кам'янця були побудовані лише там, де існувала можливість найлегшого проникнення на острів - через вузький перешийок на заході та на пологому схилі каньйону з північного заходу. Ці укріплення, що з'явилися у XI-XIII столітті, стали основою Старого замку та комплексу Польської брами.

По кам'янецьких оборонних спорудах можна простежити еволюцію військового будівництва на Україні на прикладі кращих його зразків. Однією з найдосконаліших середньовічним оборонних систем Східної Європи можна вважати оборонно-гідротехнічні споруди Польської та Руської брам, що були розміщені по обидва боки скелястого перешийка, їх основними складовими частинами були укріплені кількома вежами в'їзні брами та шлюзи, що перетинали русло річки. В разі нападу ворогів спочатку перекривалися шлюзи Руської, а потім Польської брами, і каньйон повністю затоплювався водою. Цим виключалася можливість штурму острова з двох нижніх доріг. Третя дорога, що проходила через вузький перешийок по Замковому мосту, захищалася укріпленнями замку з підйомним Польним мостом, надбрамною вежею св. Анни на Замковому мосту, а також системою укріплень Міської брами та Вірменського бастіону XVI століття, які розташовувалися на зручних для ведення обстрілу терасах.

Крім цих основних укріплень існувала система споруд, що складалася з башт та оборонних мурів, побудованих для захисту окремих ділянок міста. Вони тримали під вогнем протилежний берег каньйону. Це башта Стефана Баторія на північній околиці, з брамою, турецькими бастіонами та оборонним муром. На сході та південному сході ланцюгом розміщувалися башти Різницька, Слюсарська та Кушнірська, що з'єднувалися валами, а на південному заході, на одній з довгих терас вірменських кварталів простяглися високі оборонні мури. До оборони були пристосовані також деякі культові та цивільні споруди міста.

На жаль, переважна більшість імен кам'янецьких фортифікаторів невідома. Архівні джерела донесли до нас тільки декілька з них, зокрема Іова Претфеса, Теофіла Шомберга, Яна де Вітта, Станіслава Завадського, Христіана Дальке.

Могутність кам'янецьких укріплень вражала не лише численних мандрівників. За історичними переказами, турецький хан Осман, побачивши 1621 року укріплення Кам'янця, спитав: „Хто збудував таке могутнє місто?" - „Сам бог", - була йому відповідь. „Нехай же бог і здобуває його!" З цими словами хан повернув своє військо від стін Кам'янця. За свою багатовікову історію місто-фортеця було взяте лише двічі: 1393 року литовським князем Вітовтом через незгоду всередині гарнізону фортеці та 1672 року турками завдяки чисельній, більш як у 60 разів, перевазі.

Червоноград – Камянець Подільський – Хотин